«Ще в середині 90-х побачила в журналі окарину й захотіла спробувати зробити. Багато експериментувала, поки дійшла до сьогоднішніх результатів. Ліплю з закарпатської та угорської глини. Символіку знаходжу в старовинних народних візерунках України та Центральної Європи, але інтерпретую їх по-своєму. Узори видряпую голкою вручну по ще не випаленій полірованій поверхні. Тобто, наші окарини – це повністю ручна робота: від добування глини в кар'єрі до ліплення, від звукового налаштування до поліровки спеціальними каменями та декорування.

Символіка на окаринах розвивалася поступово. Спочатку я шукала орнаменти в книжках по вишивці, народним ремеслам, візерунках – як східних, так і європейських народів. Причому намагалася не просто перемальовувати символіку й орнаменти, а просто відштовхуватися від тих, які подобалися і які, на мою думку, підходять до окарин та не є чужими для Закарпаття. Хоча, для нашого регіону, який завжди лежав у центрі впливів різних мов і культур, мало чого є чужого. Тому, на моїх окаринах можна знайти як українські, так і угорські, словацькі, румунські і навіть далекосхідні мотиви.

Особливо вплинула книга «Історія орнаментики» угорського етнографа Йожефа Гуски,  який у 1930 році видав книгу-дослідження народних візерунків Центральної Європи, де зібрав величезний ілюстративний матеріал і на прикладах порівнював традиції орнаментики різних народів. Довів, що орнаменти народів світу мають спільне походження, і причину виникнення, є споріднені та розвивалися паралельно, піддаючись впливу одне одного. 

Антропоморфні, зооморфні, рослинні та геометричні мотиви в народній традиції здавна малювались на виробах, щоб надати їм, крім окраси, певного позитивного значення. Тобто, народні майстри зображували те, що, на їх думку, приносило удачу, символізувало добро, допомагало протистояти недобрим силам. Інтерпретуючи народні візерунки по-своєму, я, власне продовжую ці традиції.Надати окаринам звук нелегко, потрібен досвід.  Для цього при ліпленні з сирої глини треба провести цілу серію операцій спеціальними інструментами, щоб з'явився звук. Одна помилка – і звук зникає, відремонтувати майже неможливо. Проте, всі окарини звучать по-своєму».