У видавництві «Євшанзілля» вперше в Україні підготовлено до друку дослідження Валентина Мойсеєнка, присвячене символу сварги-свастики. Нижче наводяться уривки з цієї книжки.

Сварга - вкрадений символ

Хто бував у Софії Київській не міг не звернути увагу на фриз вівтаря прямо під ногами Оранти, оздоблений дев'ятнадцятьма мозаїчними хрестами різної форми. Найбільший інтерес серед них викликають вісім класичних свастик чи поцерковному «гамадіонів». Допитливим гостям екскурсоводи пояснюють, що знак «гамадіон» складається з чотирьох грецьких літер «г» (гамма). Як третя літера алфавіту гамма має й відповідне числове значення — три. Отже, свастика на фризі символізує 12 святих апостолів (мал. 1). Проте центральний фриз собору прикрашає інше мозаїчне панно з десятипроменевих свастик, але на цей раз овальних (мал. 2). На них практично ніхто не звертає увагу, хоча в обох випадках перед нами один і той же символ. Споконвіку на Україні його називають сварга. В Західних регіонах його також знають як свастя, чи щастя. Мабуть для того, щоб українці не були щасливими, це «страшне» слово вже понад сто років вилучено з усіх словників української мови, включно з сучасними. Тим паче, що на давньоіндійській мові — санскриті, сварга означає «рай Індри». Тому в повоєнний час народні вишиванки, писанки, рушники з цим «нацистським» символом просто знищувалися. Так що ж цей символ означає насправді?

За слов'янською міфологією Сварог бог вогню, прабог усіх богів, владика світу. Його знамено — хрест-сварга, тобто сонячний диск, від якого відходять в чотири сторони світу рівнобічні промені. Сонечко, як ми знаємо, завжди обертається. Тому на санскриті «су» означає сонячного птаха, а «астика» — видимий рух Сонця навколо Землі. В давнину вважали, що при обертанні сонця його промені відхиляються вправо чи вліво. При цьому фіксуються два сонцестояння — літнє та зимове, а також дві свастики правостороння, що обертається за ходом годинникової стрілки до дня Івана Купала (дня літнього сонцестояння), і лівостороння, що після цього обертається в протилежному напрямку до найкоротшого дня року.

Правостороння свастика символізує перемогу світлих сил над темними, а лівостороння, навпаки, темних над світлими. Саме тому фашистська свастика є лівосторонньою.

Крім того сваргасвастика також буває прямокутною, чи азійською (як нацистська) та овальною. Досить швидко прямокутна класична сваргасвастика перетворилась у головний символ буддизму і стала дуже популярною в Індії, Китаї і Японії. Не випадково ряд туристичних турів в країни ПівденноСхідної Азії так і називається — «Зуазііка».

Проте в Європі, насамперед Північній, завжди була популярною овальна сваргасвастика. Так, у німецьких музеях можна побачити сотні археологічних предметів із зображенням овальної сваргисвастики і лише одиниці — з прямокутною. Вказана різниця пояснюється кліматом. На Півдні сонце палюче і нещадне (тому сваргисвастики — прямокутні), а на Півночі лагідне (тому сваргисвастики овальні).

Загальновідомо, що Північне Причорномор'я (Південь сучасної України) протягом тисячоліть було своєрідним "прохідним двором» між Європою і Азією, яким в обидва боки пройшли тисячі племен і народів. Тому ніде в світі немає такого різноманіття сваргсвастик як прямокутних, так і овальних. При цьому спостерігається чітка тенденція. На Півдні археологи традиційно знаходять предмети з зображенням переважно прямокутних сваргсвастик, а на Півночі овальних. Саме тому в Софії Київській невідомі майстри на побажання щастя виклали мозаїку як з прямокутних, так і овальних сваргсвастик.

Найбільше на нашій землі любили цей символ трипільці. Вони протягом двох тисяч років поспіль прикрашали свій ритуальний посуд найрізноманітнішими композиціями. Окремі з них наочно демонструють суть фізичного явища, наприклад, смерчу, технічного рішення — дворядного підшипника або ж принцип зчеплення шестерень, що обертаються в протилежні сторони. Отже, що жага творчості і потяг до прекрасного були властиві нашим далеким пращурам так само, як і сучасним людям. Найпопулярнішими в них були чотири, шести і восьмипроменеві сварги. Ось як вишукано виглядає трипільський горщик з колекції Олександра Поліщука (мал. 3). Його вік 5,5 тисяч років. Художня досконалість і елегантність трипільської мальованої кераміки полонили Михайла Грушевського, який ще більше століття тому написав: «При тім сей спіральний орнамент визначається дуже значним артистизмом, правильністю, різнорідністю й смілістю комбінацій... Так що сі вироби серед бідної обстановки неоліту і прийнятих звичайно поглядів про некультурність і примітивність тодішнього чоловіка вдаряють незвичайно — як щось неможливо високе».

З тих далеких часів символ сваргисвастики як щось дуже важливе передавався від однієї археологічної культури до іншої, аж поки не дійшов до нашого часу. В XIX столітті на Україні ним прикрашали все: весільні короваї (мал. 4), гуцульські скрині (мал. 5), вишиванки (мал. 6) і, звичайно, писанки (мал. 78). На останніх ми бачимо традиційний індоєвропейський сюжет: зміїночі ввечері ковтають сонцедень, щоб наступного ранку випустити його на волю.

У Німеччині принижена й розчарована поразкою у Першій світовій війні частина демобілізованих вояків шукала розради в екстремізмі й об'єднувалася в напіввійськові формування. Найвідоміше з них бригада Ерхардта, яка 1919 року, вчинивши криваве побоїще, звільнила Мюнхен від комуністів. Члени бригади носили сталеві шоломи із зображенням прямокутної класичної свастики. Ці події були спровоковані Жовтневою революцією 1917 року в Росії і наступною активізацією комуністичного руху в Німеччині. Адольф Гітлер заявляв про це неодноразово і гарячково підшукував символіку, яка б впливала на маси значно ефективніше за червоні знамена та масонські п'ятикутні зірки. Потрібно визнати, що це йому вдалося. Ось як, за словами біографа Гітлера Конрада Хайдена, 1921 року пройшла презентація нової символіки: «Новий червоний прапор... з чорною свастикою в білому колі було розгорнуто вперше. Ефект був настільки вражаючим, що навіть сам Гітлер був приємно здивований... Загадковий знак випромінював невідому силу».

Ключовими тут є слова «загадковий знак». Майбутній фюрер категорично не сприйняв іншомовного слова «свастика» і надав новому символу німецьку назву «Накепкгеиг», що дослівно означає «хрест з гаками». Таким чином, як більшовики, так і нацисти обрали для своєї символіки нові, не притаманні культурі своїх народів, символи. Це надало змогу вкласти в них однаково примітивну і стару як людство ідею тотальну експансію за володарювання світом будьякою ціною. Однією з численних жертв такого маніпулювання став український народ. Не всі знають, що за роки між Першою та Другою світовими війнами в Україні загинув кожний другий чоловік і кожна четверта жінка. Якщо ж додати до цього аналогічні втрати у Другій світовій, то стає моторошно.

Очевидно, що табу, накладене радянськими ідеологами на найбільш життєстверджуючий в нашій історії символ, не є випадковим. Найгостріше це відчувають діти і підлітки. Тому вони регулярно приходять до Музею українського народного декоративного мистецтва в Києві та сотень інших подібних осередків культури й освіти по всій країні й відтворюють наші прадавні символи, включно зі сваргою, на писанках, вишивках, кераміці і папері. Ці маленькі громадяни нашої країни вже знають, що сварга — це не фашистська свастика і не давньоіндійський рай, а символ Сонця та звичайного щастя жити на рідній землі. Розуміють це і дорослі, які, не зважаючи ні на що, продовжують зберігати споконвічні символи рідної землі. Ось як житгєстверджуюче в серпні 2007 року майстринями Управління зелених насаджень Дарницького рну м. Києва на Співочому Полі відтворена на панно із квітів десятипроменева овальна сварга з Софії Київської (мал. 9).

>>>>>

Валентин Мойсеєнко